Клінічний протокол надання медичної допомоги хворим на мігрень

Затверджено наказ МОЗ України від 17.08.2007 № 487. Мігрень проявляється рецидивуючими приступами головного болю, який починається з лобно-скронево-очничної області та розповсюджується на половину голови (гемікранія).

Зміст

• Умови, в яких повинна надаватись медична допомога
• Клініко-діагностична програма
• Лікувальна програма
• Характер кінцевого очікуваного результату лікування
• Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі
• Критерії якості лікування
• Можливі побічні дії та ускладнення
• Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги та реабілітації
• Вимоги до дієтичних призначень та обмежень
• Вимоги до режиму праці, відпочинку

Код МКХ-10׃ G 43

Етіологія: в основі захворювання – спадкова неповноцінність нейрогуморальної регуляції. Патогенез: судинні порушення, біохімічні зміни, пароксизмальний зрив центрального контролю болю та центральної нейроваскулярної регуляції, яка викликана різноманітними ендогенними та екзогенними впливами.

Варіанти клінічного перебігу мігрені: І. Мігрень без аури (проста форма) та ІІ. Мігрень з аурою.

Умови, в яких повинна надаватись медична допомога

Діагностика та лікування у поліклініці надається лікарем-неврологом. Тривалість лікування в поліклініці складає від 1 до 7 днів. Лікування мігренозного статусу необхідно проводити у неврологічному стаціонарі. Тривалість лікування від 1 до 7 діб.

Ступінь наукової доказовості запропонованих медичних заходів – 1+ рівень (В).

Клініко-діагностична програма

1. Клінічний огляд;
2. Пульс;
3. Артеріальний тиск;
4. Температура тіла;
5. Аналіз крові клінічний;
6. Аналіз сечі клінічний;
7. Електроенцефалографія, реоенцефалографія;
8. Ульразвукова допплерографія магістральних судин голови та шиї;
9. КТ або МРТ головного мозку;
10. Консультація окуліста,
11. Консультація терапевта

Лікувальна програма

Лікування мігрені складається з двох аспектів – лікування мігренозного нападу та профілактичної терапії у міжнападний період. З метою купірування мігренозного приступу використовують неспецифічне лікування (анальгетики, нестероїдні протизапальні препарати, комбіновані препарати) та специфічне лікування (селективні агоністи 5НТ1-рецепторів, препарати ерготамінового ряду).

Профілактичне лікування мігрені проводиться за допомогою β-адреноблокаторів, трициклічних антидепресантів, нестероїдних протизапальних препаратів, препаратів серотонінового ряду, антиепілептичних засобів.

Немедикаментозні методи лікування – фізіотерапевтичні процедури, гірудотерапія, рефлексотерапія, біологічний зворотний зв’язок, психотерапевтичні засоби.

Характер кінцевого очікуваного результату лікування

Зменшення частоти, або припинення приступів, поліпшення загального стану.

Тривалість лікування в спеціалізованому стаціонарі

Стаціонарне лікування при частих приступах та укладненнях, тривалість амбулаторного спостереження і лікування визначається індивідуально.

Критерії якості лікування

Відсутність приступів.

Можливі побічні дії та ускладнення

Можливі побічні дії препаратів згідно їх фармакологічних властивостей.

Рекомендації щодо подальшого надання медичної допомоги та реабілітації

Хворі не потребують диспансерного нагляду.

Вимоги до дієтичних призначень та обмежень

Обмеження споживання шоколаду, цитрусових, твердих сирів. Відмова від тютюнопаління, обмеження вживання алкоголю, газованих напитків.

Вимоги до режиму праці, відпочинку

Дозовані фізичні навантаження, режим сну та обмеження роботи за комп’ютером.

Директор Департаменту розвитку медичної допомоги М.П. Жданова

Джерело

Наказ № 487 про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Неврологія» (17.08.2007, м.Київ) опубліковано в виданні «News of medicine and pharmacy” Неврологія та психіатрія ( 243) 2008